Перший єпископ Руський

      Згідно з «Гільдесгаймськими анналами» 959 року київська княгиня Ольга звернулася до німецького імператора Оттона І з проханням надіслати єпископа і місіонерів для християнізації Русі[Leuschner, Joachim. Adalbert I.. // Neue Deutsche Biographie... Band 1. S. 43 f. ]. До цього кроку її спонукали ускладнення на переговорах з візантійським імператором Романом II[Плахонін А. Г. Адальберт Магдебурзький // Енциклопедія історії України... Т. 1, С. 34. ].

     Першим місійним єпископом руським став Лібуцій, але він помер напередодні від'їзду до Києва. 961 року його заступив Адальберт Руський (близько 910 - 20 червня 981). За наказом Оттона і дорученням майнцського архієпископа Вільгельма, він вирушив до Русі всупереч своїй волі[Leuschner, Joachim. Adalbert I.. // Neue Deutsche Biographie... Band 1. S. 43 f.  ]. Місія була невдалою, зокрема через опір язичників під проводом князя Святослава[Плахонін А. Г. Адальберт Магдебурзький // Енциклопедія історії України... Т. 1, С. 34. ]. Частина супутників єпископа загинула[Campbell, Thomas. St. Adalbert // The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907. ], а сам Адальберт повернувся додому 962 року[Leuschner, Joachim. Adalbert I.. // Neue Deutsche Biographie... Band 1. S. 43 f. ].

      У невдачі Адальберта дослідники вбачають політику тиску на Константинополь княгинею Ольгою, яку перед тим проводили Велика Моравія і Болгарія, щоб домогтися найвигіднішого входження до політичного впливу. У дипломатичній боротьбі з Римом Візантії вдалося втримати руську державу у сфері свого впливу[Плахонін А. Г. Адальберт Магдебурзький // Енциклопедія історії України... Т. 1, С. 34. ].